У ці непрості часи війни ми усвідомлюємо, наскільки важливо, щоби для наших дітей насамперед заклади освіти були такими «фортецями стійкості» та найбільш безпечними місцями як у фізичному так і у психологічному сенсах. А тому так необхідно створювати психологічно безпечне освітнє середовище, свідомо скерувати освітні зусилля на зміцнення в педагогах та у здобувачах освіти і їх батьках складових психологічної життєстійкості, інтеграції практик стійкості у освітню програму. І звісно – бути чутливими до тих дітей, які потребують фахової допомоги – щоби вчасно виявити, підтримати, а при потребі скерувати за належною спеціалізованою допомогою.
