Психологічна служба в України є однією з небагатьох галузей, яка стрімко розвивається. Саме вона найбільше впливає на сферу освіти. Щодня соціальні педагоги і практичні психологи допомагають учням, вчителям і батькам знаходити проблему і її вирішення. Та усе ж лишається чимало запитань щодо діяльності психологічної служби в системі освіти.
Про серйозні проблеми у цій галузі і перспекти їх розвитку розповів Віталій Панок, директор Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи НАПН України, доктор психологічних наук і професор під час вчорашнього онлайн-семінару «Всеосвіти».
***
У грудні минулого року відбулись загальні збори Національної академії педагогічних наук України (далі – НАПН), під час яких розглядалося питання про роль і зміст психології у реформуванні соціальної сфери в цілому і освіти зокрема. Велике значення і високу оцінку отримала діяльність психологічної служби в системі освіти. Згідно із звітами, сотні тисяч людей упродовж року проходять консультації і приблизно така ж кількість фахівців бере участь у тренінгах.
Понад 25 років психологічна служба є однією з найвагоміших факторів, які впливають на систему освіти. Саме практична психологія почалась із створення психологічної служби у системі освіти. Та зараз я хочу м’яко перейти до проблем, які б хотів сьогодні окреслити. Зупинюсь на проблематиці, яка стосується підвищення кваліфікації і професійного рівня працівника психологічної служби.
Для чого я хочу це назвати. Щоб кожен із тих, хто нас бачить і слухає, міг приміряти на себе, і подивитися, наскільки він чи вона відповідають тим запитам, які висуває і освітянське середовище й батьківське, ті завдання, які ми самі перед собою ставимо. Наскільки кожен із нас відповідає цим вимогам.
На мій погляд, це надзвичайно важливо. Якщо не буде такої рефлексії, якщо у нас не буде усвідомлення себе як професіонала, то як ми будемо працювати, як ми будемо надавати допомогу і як будемо здійснювати освітній супровід реформ?
Перша проблема – це проблема професіоналізму практичного психолога і соціального педагога
Я активно спілкуються з працівниками психологічної служби і можу сказати, що рівень професіоналізму наших працівників потребує суттєвого покращення. У чому це виражається?
Наприклад, скільки сьогодні було запитань, пов’язаних з нормативною базою: «а чи має психолог мати кабінет?», «а якщо я працюю пів ставки на пів ставки, то я один журнал веду чи два?», «а працівник психологічної служби він відноситься до педагогічних працівників?».
У Законі «Про освіту» є окрема стаття про те, що працівник психологічної служби прирівнюється до педагогічних працівників. Це повторюються у всіх положеннях.
Ну я не розумію, як можна бути в професії і не знати закон, який безпосередньо регулює твою діяльність. Як можна бути в професії і не знати етичних норм своєї діяльності? Я цього не розумію.
Необхідно відкрити сайт ІМЗО, Українського наукового методичного центру і знайти там розділ «Законодавство». Натисніть на цю позначку і перечитайте перелік нормативних актів, які стосуються діяльності психологічної служби.
Ми з колегами вже понад 28 років наробляємо нормативну базу для психологічної служби, прилаштовуючи її до тих вимог і обставин, які виникають в освіті. Для чого? Для себе? Ні.
Для того, щоб працівник психологічної служби мав законодавчий інструмент для забезпечення ефективності своєї роботи. Якщо ви візьмете і почитаєте положення, наприклад, про кабінет психолога, то зможете показати його директору і сказати «дивіться, мені до зарплати додаються 15% за ведення кабінету, ось які вимоги до цього кабінету…». Це ж міністерство затвердило.
Проблема підготовки психологів і соціальних педагогів у ЗВО
В університетах є нормативний курс під назвою «Психологічна служба», який входить до варіантної частини, тобто є обов’язковим. Що розповідають студентам про психологічну службу? З тієї інформації, що я маю – розказують про якісь діагностичні методики, ігри та вправи, але не дають нормативної бази.
Яку якість фахівця ми одержимо у психологічній службі? Відмінниця з червоним дипломом на питання «У чому зміст кризи підліткового віку?» відповідає, що в дітей псується характер. Як нам працювати з таким фахівцем?
Проблема з процесом тестування і анкетування
Половина молодих спеціалістів просто не знайомлять дітей і батьків з результатами анкетувань чи тестувань. Це грубе порушення етичного кодексу. Це значить, що фахівець не знав чи не читав, як проводиться анкетування і тестування.
Питання про присутність і неприсутність батьків. Це визначає методика. Якщо у ній прописано, що опитувати дитину можна лише у присутності батьків, значить запрошуєте батьків. Якщо в методиці написано «індивідуально», отже проводите консультації у закритому приміщенні.
Усі ці вимоги впливають на якість психологічних висновків. Це надзвичайно важливі речі, які має знати професіонал на 2-3 курсі навчання, як абетку.
Я знаю таких випускників, які за всі 5 років навчання жодної книжки з психології не прочитали від початку до кінця. Професіоналом у будь-якій галузі є та людина, яка чітко знає межі свого професіоналізму. Якщо ми стикаємось з людиною, яка у певному питанні «плаває», то значить вона «плаває» у всіх інших питаннях. Її треба гнати або починати вчити.
Зараз багато організацій ходять по школах і пропонують послуги підвищення кваліфікації із видачею дипломів міжнародного зразка. А що стоїть за цими міжнародними дипломами? Хто оцінює якість підвищення кваліфікації? Хто оцінює фахівців, які закінчили навчання?
Я впевнений що кожен працівників психологічної служби має мати свій тренд. Якщо ти хочеш працювати у напрямі сімейної терапії, то підвищуй кваліфікацію тільки у цій сфері. Психологія набагато більша і ширша, ніж це уявляють молоді спеціалісти.
Психодіагностичний і діагностичний інструментарій
Чого зараз тільки немає? Хоча й писалося, що будь-який інструментарій має пройти експертизу і мати дозвіл на використання. А карти Таро відносяться до психології? У нас виникає соціоніка, астрологія тощо. Хочеш ти бути астрологом, то будь їм. Напиши собі на бейджику. Психологія тут до чого?
Це не професіонально. Це порушення всіх можливих етичних норм. Це проблема із самоідентифікацією фахівця. Це від чого? А тому, що немає чіткої виваженої і вибудованої системи підготовки професіонала. Нам доводиться доводити те, що не зробили у ЗВО, на жаль, а страждають – клієнти.
Чим далі ми розвиваємось, тим більше це ставатиме проблемою. 25 років тому я не міг уявити, що буду говорити про це як про велику проблему.
Проблема в організації психологічної служби
Колись психологічна служба задумувалась як єдина інтегрована система, яка має спільну мету, завдання, методи і методики роботи.
На сьогоднішній день я бачу дезорганізаційні процеси на рівні областей і на рівні міст. Але й можна зробити так: я сам собі психолог, мене найняла школа виконати певні завдання і функції. Але я думаю, що в нас не настільки багато країна, щоб батьки із села могли за 15-20 км везти дитину на сеанси психокорекції. А психологічної проблеми потребують всі діти і всі учасники освітнього процесу. Особливо вчителі. Там багато проблем і стільки ж роботи.
Яка модель є на сьогодні найкращою? Найбільш оптимальною є модель інтегрованої психологічної служби.
Проблеми забезпечення організації психологічної служби в НУШ
Що таке НУШ з точки зору психології? Це зміна відносин між учнем і вчителем, зміна відносин між батьками і вчителем. Це зміна настанов, переконань, педагогічних навичок у вчителів, які 30 років попрацювали в одній системі і тепер їм треба перелаштуватись. Це важко і вчителям потрібен психологчний супровід.
А що відбувається з особистістю дитини? Які якості розвиваються, а які ні? Хтось має це досліджувати, хтось має підказувати, як це корегувати.
Функція звичайного практичного психолога – це адаптація дитини з ООП до колективу школи і адаптація колективу школи до цієї дитини, робота з батьками.
Проблема престижу роботи практичного психолога і соціального педагога
Ми знаємо, що керівництво МОН заробляє мало і дуже від цього «страждає» і ми співчуваємо нашим керівникам. Це – серйозна проблема. Але я хочу нагадати, що середня зарплата практичного психолога у школі 4 200 грн. Хочу до цих страждань додати ще одне:
Український науково-методичний центр – це установа Академії педагогічних наук – і ось там, шановні колеги, заробляють мільйони. Нам класно, так переважно думають всі. Насправді я вже рік не можу знайти людину на вакансію молодшого наукового співробітника. 4 777 грн на місяць «брудними», а на руки – 3 800 грн. Мені про це шкільні психологи розповідають. А ще ж треба писати, а не просто сидіти з розумним виглядом.
Тому престижність роботи працівника психологічної служби вимірюється й грошима.І ми про це не маємо забувати, а маємо повідомляти керівництву в МОН, щоб воно разом з нами горювало над зарплатами. Нам треба поставити питання про те, що робота соціального педагога і практичного психолога – це робота з проблемами. Іноді з хворими дітьми, конфліктними сім’ями. А це значить, що можливо треба ставити питання про надбавки за інтенсивність і складність роботи. Як це обґрунтувати?