Любов до себе – це не егоїзм і не розкіш. Це – основа нашої внутрішньої опори, джерело ресурсу, здатність відновлюватися, турбуватись про себе, будувати здорові стосунки, бути емоційно зрілою людиною.
Самоемпатія, турбота про себе, ніжність до себе – усе це закладається ще в дитинстві. Але, на жаль, не всі мали щастя зростати в психологічно безпечному середовищі, та іноді ми не отримали безумовної любові, підтримки, прийняття. І тоді зсередини звучить голос: «Я не заслуговую…», «Я недостатній…», «Я поганий_погана», «Я не люблю себе…».
Ці голоси належать не вам–Дорослому, а вам–Внутришній Дитині – покинутій, незрозумілій, неприйнятій, недолюбленій, і навіть зрадженій люблячими людьми. І ви можете допомогти цій Дитині: спробувати зцілити це. Вправа нижче допоможе вам побачити і обійняти свою Внутрішню Дитину, наповнити її любов’ю, яку вона (і ви) так потребували.
Сядьте зручно або ляжте. Заплющте очі. Зробіть кілька глибоких вдихів та видихів. Дозвольте тілу розслабитися.
Уявіть себе маленьким/ою, приблизно 4-5 років. Дозволь цьому образу виникнути – навіть якщо він не чіткий. Як ви виглядаєте? У що вдягнені? Який у вас настрій? Що відчуває ваша Внутрішня Дитина просто зараз?
Не оцінюйте чи засуджуйте цей образ. Просто дозвольте йому бути.
Уявіть, що ви – Дорослий/-а – підходите до Дитини. Присідаєте біля неї, лагідно дивитесь в очі, з любовʼю та легкою посмішкою, і говорите:
«Привіт, я тебе бачу, я давно тебе шукав/шукала. Я тут, щоб бути з тобою…»
Дайте Дитині руку, торкніться плеча чи візьміть її на руки – так, як це було б природно для вас.
Погладьте дитину по голові або обійміть. Повторіть подумки або вголос:
«Я тебе люблю…»;
«Я завжди буду поруч…»;
«Ти для мене дуже важливий/важлива…»;
«Ти для мене особливий/особлива…»;
«Я дякую тобі, що ти витримав/витримала усе…»;
«Відтепер я піклуюсь про тебе…»;
«Я тебе більше ніколи не залишу…»;
«Я – твій Дорослий/Доросла. Я тепер за тебе відповідаю».
Побудьте поруч з вашою Внутрішньою Дитиною, обіймайте та погойдайте її. Відчуйте запах її тіла чи волосся, стук її серця, почуйте її дихання…
Запропонуйте Дитині «увійти» у ваше доросле тіло – знайти в ньому свій простір. Можливо, це буде область серця, живота або грудної клітки. Доторкніться рукою до цього місця, відчуйте вашу Внутрішню Дитину всередині себе. Скажіть їй:
«Тепер ти завжди будеш зі мною. Я люблю тебе. Я не залишу тебе більше ніколи».
Зробіть кілька глибоких вдихів. Повільно відкрийте очі. Обійміть себе руками. Побудьте ще кілька хвилин у тиші.
Після завершення вправи запишіть у щоденник:
Що ви побачили?
Що відчували?
Що сказала вам Внутрішня Дитина?
Що ви пообіцяли їй/йому?
Повертайтеся до цієї вправи регулярно — раз на тиждень або тоді, коли зʼявляється відчуття відчуження, самотньості, самокритики чи емоційного болю.
Ця вправа не лише про любов до себе, а про внутрішню опору, яка стає доступною, коли дорослий і дитячий частини особистості не борються одна з одною, а підтримують.
Ваша Внутрішня Дитина чекає на тебе. І вона гідна любові. Завжди.
Публікацію підготувала старша наукова співробітниця лабораторії прикладної лабораторії освіти, кандидатка психологічних наук, Руслана Анатоліївна Мороз.