Про головне - Психологічна служба системи освіти України



Про головне



ПСИХОЛОГІЧНІЙ СЛУЖБІ - 25 РОКІВ

У цьому році працівники психологічної служби системи освіти відзначають чверть століття з початку її створення. Для того, щоб згадати як це було, наведемо окремі віхи із сучасної історії розвитку психологічної служби системи освіти.

Систематична робота зі створення психологічної служби в освітній галузі почалася з 1991 р., коли в Інституті психології ім. Г.С. Костюка (директор – О.В. Киричук) був створений новий підрозділ – Центр психологічної служби в системі народної освіти (наказ по Інституту від 11.01.1991 р. № 1- ОСН). Автор цих рядків був призначений його керівником. Основним завданням роботи Центру було створення психологічної служби у системі освіти, – напрацювання нормативних документів, методичного забезпечення діяльності працівників служби, галузевих стандартів їхньої роботи. Науковці Центру проаналізували і узагальнили творчі напрацювання вітчизняних і зарубіжних дослідників (зокрема О.Г. Асмолова, Л.С. Виготського, І.В. Дубровіної, Г.С. Костюка, С.Д. Максименка, В.О. Татенка, А.В. Фурмана, С.І. Яковенка та ін..). Результатом цієї роботи стала підготовка Концепції психологічної служби у системі освіти України, проекту положення про психологічну службу.

Нам 25 лет

Подією, що фактично дала старт організаційного і нормативного оформлення розрізнених посад психологів у закладах освіти, які існували з кінця 80-тих років, у єдину структуровану службу, була Перша всеукраїнська конференція з практичної психології (м. Луцьк, 11-14 листопада 1991 р.). Саме в ході цієї конференції були обговорені і хвалені Концепція психологічної служби, шляхи та основні напрями її розвитку, визначені організаційні моделі, місце та функції в системі освіти.

Наша система освіти досить довго існувала без психологічної служби, а тому дуже повільно включала її в структуру свого функціонування. Ускладнювало процес становлення психологічної служби освіти ще й те, що вона одночасно почала охоплювати увесь комплекс психологічних проблем, які необхідно було розв’язувати в школі (в зарубіжних країнах включення різних аспектів відбувалося поступово згідно з соціальним замовленням освіти в даний час).

1993 року було прийнято Положення про психологічну службу в системі освіти України, яке визначало сферу діяльності, права та функціональні обов’язки її ланок, а психологи стали називатися “практичними”. Наступного, 1994 року в освітянських закладах України вже працювало 2852 практичних психологів. Тільки 471 із них (тобто 6,5%) мали базову вищу психологічну освіту, решта – річні курси перепідготовки. У 1995 р. психологічна служба освіти помітно розширилася. За рік кількість практичних психологів збільшилася на 63% (на 1799 осіб). Почав «працювати» принцип, що був закладений у підвалини служби з самого початку: «Працівник служби має довести необхідність і результативність своєї роботи учасникам навчально-виховного процесу – вчителям, учням, батькам». Досвід успішних і неуспішних освітніх реформ показав, що саме цей принцип забезпечує сталий розвиток освітніх інновацій у практиці роботи навчального закладу попри соціальні та економічні труднощі, кризи і т.п.

Важливим етапом у розвитку психологічної служби стало прийняття у 1996 р. доповнень до Закону України “Про освіту”. Статтею 21 (Психологічна служба в системі освіти) було визначено, що за своїм статусом практичні психологи належать до педагогічних працівників. Проте, довгий час питання розмірів посадових окладів, стажу педагогічної діяльності, тривалості відпусток практичних психологів та соціальних педагогів тощо врегульованими не були.

Психологічна служба пройшла етап становлення, довівши свою необхідність для соціальної і педагогічної практики. Практичні психологи і соціальні педагоги, здійснюючи свої професійні обов’язки, вирішували актуальні завдання сучасної освітянської галузі – оновлення змісту й форм навчально-виховного процесу, психологічний супровід педагогічних інновацій, робота з обдарованими дітьми, захист психічного здоров’я учасників навчально-виховного процесу, профілактика протиправної поведінки, насильства над дітьми, підвищення психологічної культури учнів, батьків, учителів, керівників освітніх закладів тощо.

Основним результатом діяльності служби за перші п’ять років стало розуміння керівниками освіти, вчителями та батьками необхідності впровадження надбань вітчизняної і зарубіжної психології у практику навчально-виховного процесу.

У липні 1998 р. Міністерство освіти України (міністр – В.Г. Кремень) спільно з Академією педагогічних наук України (В.М. Мадзігон, С.Д. Максименко) створили Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи як наукову установу Академії педагогічних наук України і як головну організацію психологічної служби системи освіти України (директор-організатор – І.І. Цушко). Таким чином, організаційна структура психологічної служби, відповідно до Концепції, набула завершеного вигляду.

Відповідно до завдань та змісту діяльності психологічної служби всупереч кадровим та фінансовим негараздам, часто на самому ентузіазмі формувалася і міцніла структура управління та науково-методичного забезпечення діяльності практичних психологів дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи освіти. Великий досвід в організації та діяльності психологічної служби було накопичено у Донецькій, Запорізькій, Київській, Львівській, Одеській, Сумській, Чернівецькій та ряді інших областей, у м. Севастополь.

У 1999 р. для підготовки фахівців нової спеціальності – «практичний психолог» вперше в СНД був виданий підручник “Основи практичної психології” (Либідь, 1999 р.). Служба набула чіткої структури, що створило умови для більш якісної організації її діяльності. Поступово упорядковувалися планування та звітність, створювалися умови для розвитку служби, видавались навчально-методичні матеріали, що сприяло покращенню умов та якості роботи практичних психологів і соціальних педагогів навчальних закладів.

З 1998 по 2002 р. психологічна служба зросла більш ніж на 2 тисячі осіб. Більшу половину від усіх працівників служби (55%) складали вже практичні психологи з базовою вищою освітою.

Організаційно-управлінське, навчально-методичне та нормативно-правове забезпечення діяльності служби фахівцями Центру за керівництва МОН дозволило довести на кінець 2002-2003 навчального року чисельність практичних психологів та соціальних педагогів дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів до 7836 працівників (порівняно з 6651 особою у 2001-2002 н.р.). Значною мірою цьому процесу сприяло прийняття Міністерством нормативів чисельності працівників психологічної служби. Ними передбачалось введення в дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах посад соціальних педагогів (1 ставка на 1000 учнів), незалежно від посад практичних психологів (1 ставка на 700 учнів). Це дозволило на кінець 2003-2004 н.р. збільшити чисельність працівників психологічної служби до 9 317 осіб.

У 2004 році сталася значна подія в історії психологічної служби системи освіти України. 23 квітня відбулося засідання колегії Міністерства освіти і науки України (міністр – В.Г. Кремень), яка вперше за роки існування служби розглянула питання „Про стан і перспективи розвитку психологічної служби системи освіти”. Рішення колегії визначило основні напрями діяльності психологічної служби на багато років вперед. Міністерство затвердило «Стратегію розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2008 року». Психологічна служба освіти України одержала суттєвий поштовх для вдосконалення як у кількісних, так і в якісних аспектах. Одним із вагомих результатів колегії стало виокремлення (розведення) посад практичного психолога та соціального педагога у закладі освіти.

23 квітня, після засідання колегії МОН на зібранні обласних керівників психологічної служби було вирішено відзначати цей день як «День практичного психолога». Ця традиція збереглась і досьогодні. Щоправда називають цей день по-різному: «День психолога», «міжнародний день психологів» і т.ін.

На початок 2007 – 2008 навчального року загальна чисельність працівників психологічної служби складала 15010 осіб, з них: практичних психологів – 10978, соціальних педагогів – 3313, методистів – 719. Усе це давало підставу стверджувати, що у психологічній службі настав етап сталого розвитку. Практичні психологи та соціальні педагоги майже по всіх позиціях прирівняні до педагогічних працівників. Це стосується щорічних основних відпусток, виплати надбавок за вислугу років, права на пенсію за вислугу років, присвоєння кваліфікаційних категорій і педагогічних звань тощо.

Буремні події останніх років не могли не вплинути на психологічну службу. За нашими даними на кінець 2014-2015 навчального року в службі працювало 22705 фахівців (без даних АР Крим, м. Севастополь, окупованих територій Донецької і Луганської областей). З них: 14832 – практичні психологи закладів освіти, 7047 – соціальні педагоги, 826 – методисти.

Працівники служби зараз працюють волонтерами в госпіталях, тренувальних базах, на передовій. Найбільш актуальною проблемою зараз для шкільних психологів є робота з дітьми і сім’ями учасників АТО, внутрішньо переміщеними особами. Тільки у минулому році працівники служби надали і продовжують надавати допомогу більше як 214 тисячам осіб згаданих категорій. З них більше 74 тис. переселених дітей, учнів, студентів, більше 41 тис. їхніх батьків, більше 3 тис. дітей і сімей поранених, майже 31 тис. дітей і сімей учасників АТО.

    Характеризуючи сучасний стан розвитку психологічної служби системи освіти необхідно виокремити ряд основних тенденцій:

  • • процеси децентралізації, що відбуваються у державі, породжують низку питань щодо оптимізації науково-методичного забезпечення діяльності працівників служби.
  • • спостерігається посилення дієвої взаємодії фахівців психологічної служби і фахівців психолого-медико-педагогічних консультацій. Подекуди, особливо на рівні району, спостерігається й об’єднання організаційних структур. Спонукає цей процес запровадження інклюзивної освіти дітей з особливими освітніми потребами.
  • • збільшення чисельності працівників служби не тільки у загальноосвітніх школах, а й у школах-інтернатах, закладах профтехосвіти, дошкільних і позашкільних навчальних закладах. Проблемою залишається забезпеченість фахівцями ВНЗ усіх типів.
  • • методична неузгодженість. Працівники служби у своїй діяльності застосовують методики різного типу, іноді сумнівної якості. Причиною цьому є відсутність чіткої системи ліцензування психологічних послуг та спеціалістів що їх надають.

    Виходячи із зазначених тенденцій і проблем найбільш актуальними у даний час напрямами психологічного забезпечення освіти є:

  • • інтеграція структурних підрозділів психологічної служби, організацій, установ, громадських об’єднань, які здійснюють свою діяльність у сфері психологічного супроводу та соціально-педагогічного патронажу освіти, в цілісну багаторівневу систему надання психологічної та соціально-педагогічної допомоги всім учасникам навчально-виховного процесу;
  • • соціально-психологічне проектування, моніторинг та експертиза умов та результатів навчальної діяльності вихованців, учнів і студентів у зв’язку з процесом реформування окремих складових освітньої галузі та процесами децентралізації в освіті;
  • • удосконалення програм професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників з метою підвищення рівня їхньої психологічної культури й психологічної компетентності;
  • • соціально-педагогічне і психологічне забезпечення превентивних заходів щодо різних форм узалежнень, соціально небезпечних ігор, фізичного насилля та агресивної поведінки;
  • • розробку та запровадження психологічних програм і проектів, спрямованих на профілактику асоціальних явищ (алкоголізму, наркоманії, соціального сирітства, насилля тощо), труднощів у адаптації, навчання і виховання, порушень в поведінці.

Підводячи підсумки зазначимо, що сьогодні психологічна служба стала невід’ємною частиною освітньої галузі, вона суттєво впливає на навчально-виховний процес, покращує самопочуття і захищає психічне і соціальне здоров’я усіх його учасників. Водночас, служба, як і інші галузі, потребує змін і вдосконалення. Над цим зараз ми і працюємо.

Директор Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи НАПН України, доктор психол.н., проф.. В.Г. Панок

Результаты для


 

До 25-річчя створення Психологічної служби системи освіти України



МІЖНАРОДНИЙ ФОРУМ «ІННОВАТИКА В СУЧАСНІЙ ОСВІТІ»

20-22 жовтня у Київському Палаці дітей та юнацтва відбувся Сьомий Міжнародний форум «Інноватика в сучасній освіті», Український науково-методичний центр практичної психології та соціальної роботи НАПН України спільно з Міжнародним жіночим правозахистним центром «Ла Страда-Україна» взяли участь у заході.

Дізнатися детальніше


zzz
> Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи
Тел./факс: +38(044) 252-70-11
E-mail: UCAP@ukr.net , usmcapsw@gmail.com
провулок Віто-Литовський, б. 98-А, м. Київ, Україна, 03045
Як проїхати: Ст. м. «Видубичі», автобус 43 або маршрутне таксі 567, зупинка «Автоцентр «Мерседес»»